1 Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.

2 Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.

3 Притягни мене ‘д собі, – ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, – будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; – о, не помилилися тим, що влюбили тебе!

4 Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.

5 Ви не дивітесь, що я смуглява, – се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, – власного ж виноградника я не стерегла.

6 З’ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?

7 Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.

8 Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).

9 Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;

10 Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.

11 Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.

12 Милий мій – мов китиця мирри, у мене на грудях,

13 Милий мій у мене – мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.

14 Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.

15 А ти, мій любий – прехороший, уродливий! а постеля наша – мов трава зелена;

16 Крівля домів наших – кедри, криша – кипариси.