1 Вино – зрадник; напитки – буйність; хто на них надиться – безумний.

2 Царська грізьба – як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.

3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.

4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом – аж нема нїчого.

5 В серцї людськім задуми – мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.

6 Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?

7 Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.

8 Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.

9 Хто може сказати: Серце я очистив, – я чистий від гріха мого?

10 Не однакова вага, не однака міра, одно і друге – гидота Господеві.

11 Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

12 Ухо, що чує, й око, що бачить – одно й друге сотворив Господь.

13 Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.

14 Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, – хвалиться.

15 Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба – уста розумні.

16 Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!

17 Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,

18 Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.

19 Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.

20 Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.

21 Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.

22 Не говори: “За зло я самий віддам”; полиши се Господеві, – він охоронить тебе.

23 Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра – йому противна.

24 Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж – як узнати дорогу свою?

25 Се сїть людинї – сквапно обіт складати, а послї обіту – роздумовати.

26 Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.

27 Господень сьвічник – се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.

28 Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.

29 Слова молодих – їх сила, а окраса старих – їх сивий волос.

30 Рани від побоїв – се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.