1 Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.

2 Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.

3 З безбожником приходить і погорда, а з безчесним – сором.

4 Слова в устах мужа – глибокії води; з джерела мудростї – широкий потік.

5 Вважати на особу безбожного – се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.

6 Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.

7 Беспутнього язик – погибель для него, а уста його – се сїть на душу його.

8 Нашептані слова – неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.

9 Недбалий в своїй роботї – се рідний брат розтратника.

10 Імя Господнє – се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.

11 Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.

12 Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою – покора.

13 Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.

14 Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий – хто може піддержати його?

15 Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.

16 Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.

17 Первий в свойму спорі – правий, та приходить його противник, й перевірює справу.

18 Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.

19 Розгнїваний брат – як утверджене місто, а звяга (з ним) – як засови в замку.

20 Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.

21 Смерть і життє – в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.

22 Хто знайшов добру жону – знайшов добро й одержав ласку від Господа.

23 Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.

24 Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.