1 Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.

2 Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного – у лївий бік.

3 Якою б дорогою нї йшов дурний, – нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.

4 Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.

5 Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се – наче облуд у володаря:

6 Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.

7 Бачив я рабів – їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.

8 Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.

9 Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.

10 Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, – треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.

11 Укушеннє гадини без замови – те саме, що злий язик.

12 Слово з уст мудрого – пожиток, а уста дурного гублять його самого:

13 Перші слова з уст його – дурощі, а конець бесїди з уст його – безглузддє.

14 Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?

15 Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.

16 Горе тобі, земле, як твій царь – хлопець, а князї твої їдять від ранку!

17 Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.

18 Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.

19 Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.

20 Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.